Структурні підрозділи

Про музей

Броварський краєзнавчий музей.

Перебуває в міській комунальній власності. Підпорядковується відділу культури Броварської міської ради, який очолює Н.А. Багмут. Розташований у м. Бровари Київської області по вул. Гагаріна, 6 на першому поверсі житлового будинку та в прибудові до цього будинку.

Загальна площа шести експозиційних залів 275 кв. м. У його фондах налічується 7 тисяч експонатів, в експозиції – близько 2 тисяч.
Зала № 1 розповідає про тваринний та рослинний світ території Броварщини від найдавніших часів до наших днів.
Зала № 2 – історична. У ній експонуються матеріали з історії нашого краю з найдавніших часів до 19 ст. включно.
Зала № 3 – етнографічна. Тут зібрано старожитності з сіл Броварського краю: предмети хатнього побуту, одяг, посуд, знаряддя праці, реманент тощо.
Зала № 4 – зала пам’яті, присвячена трагічним подіям в Україні та на Броварщині: Голодомору 1932 – 1933 рр., Другій світовій війні, Афганській війні та аварії на Чорнобильській АЕС.
Зала № 5 – виставкова. У ній проводяться виставки живопису, вишивок, різноманітних видів декоративно-ужиткового мистецтва, предметів побуту тощо.
Зала № 6 розповідає про сьогодення нашого міста і побратимські та партнерські зв’язки Броварів із зарубіжними країнами.

 

З історії музею.
Засновником музею був Анатолій Микитович Погребовський (1914 – 1987), за фахом учитель географії, що походив зі священичої родини з села Гоголева Броварського району. Він пройшов війну, внаслідок тяжких поранень став інвалідом. Закінчив Глухівський (1939 р.) та Київський (1944 р.) педагогічні інститути. Учителював у школах Броварів. Охоче ходив з учнями в походи, збирав географічні та історичні матеріали в селах Броварського району, систематизував їх. Звідси й бере початок ідея відкриття краєзнавчого музею. До роботи залучили школи міста і району. Оскільки Погребовський був комуністом, фронтовиком, інвалідом війни, влада підтримала його ініціативу. Почалася тривала підготовка до відкриття краєзнавчого музею. У місті тоді випускали продукцію заводи порошкової металургії, алюмінієвих конструкцій, пластмас, залізобетонних конструкцій, деревообробний комбінат та інші. Вони виділяли матеріали, не бракувало і робочої сили. Броварці пам’ятають колишню музейну експозицію, яка відповідала тодішнім дизайнерським канонам і була виконана на високому естетичному рівні, а зміст його, як і належало в радянські часи, був наскрізь ідеологічним. Слід віддати належне й тодішньому начальнику міського відділу культури Миколі Байдецькому, який разом із А.М. Погребовським подолав багато перешкод на шляху до створення музею. Відкриття краєзнавчого музею в Броварях 21 квітня 1981 р. – це радянська класика. Його, як тоді було заведено, приурочили до дня народження В. І. Леніна. Спершу музей функціонував як народний. А. Погребовський очолював його на громадських засадах. З 1982 р. він став філіалом Переяслав-Хмельницького історико-краєзнавчого музею, а Анатолія Микитовича оформили… молодшим науковим працівником. Його звільнили з цієї посади у зв’язку зі смертю 14 жовтня 1987 року. З березня 1998 р. музею надано статус окремого науково-культурного закладу. Музей живе щоденним робочим життям: екскурсійна та наукова робота, поповнення музейних фондів, пошуки свідків минулих подій… Музей очолювали В. Вождаєнко, Н. Костіна, В. Мельник, В. Колесник, М. Стрихар, Т. Євтушенко.

Музейне сьогодення
В експозиційних залах музею зроблено ремонт.  Ідеологічну експозицію частково замінено новою, сучасною. Протягом останніх 3-ох років відкрито експозиції, присвячені голодомору 1932 – 1933 рр. за матеріалами, зібраними працівниками музею, а також радянсько-афганській війні, з любов’ю оформлено етнографічну залу.  У приміщенні Палацу урочистих подій відкрито філіал «Кобзарева світлиця».
З 2009 року музей очолює Віктор Михайлович Корявий, за фахом учитель історії. Порівняно з колишніми часами штат музейних працівників дуже скоротили. Крім директора, тут працюють два старші наукові працівники О.Л. Плахотнюк та М.Г. Овдієнко, останнім часом прийшов на роботу з фондами на півставки С.В. Старинець. Оце й увесь основний склад.  Найбільший стаж музейної роботи в Ольги Плахотнюк. У виставковій залі експонувалося кілька десятків мистецьких виставок: київських митців Г.В. Хлопцевої – гобелени та портрети; Т.І. Протчевої – вишивки; майстрів Всеукраїнського творчого об’єднання «Ексклюзив» та інші; білоцерківського майстра, який спеціалізується на виготовленні макетів церков, М.М. Козачевського; броварських художників лауреата Шевченківської премії Костя Лавра, В.А. Кузовкіна, О.В. Поліщука, С.С. Кривенка, В.В. Лободи, М.К. Чорноморець, О.М. Лиходія, М.І. Горбача, Н.П. Осовець, Л.І. Рубінської та інших; броварських вишивальниць Р.М. Хоменко, О.Д. Рябець, Л.М. Терещенко, Н.П. Маслєннікової, Л. Шевчук, Т.М. Близнюк, Г.В. Індеріке, О.О. Ганової, К.І. Довгодько та інших; майстра печворку Л. Гронської; фотомайстра Миколи Семинога; майстра коренепластики Г.Г. Мироненка; майстра робіт із природних матеріалів О.В. Балицької-Чиж; виставка народних ікон із приватної колекції В. Кузюка; виставка самоварів з приватної колекції О.В. Копила та багато інших.
У музеї почали проводити масові культурно-просвітницькі заходи, наприклад, «Ой Покрово, Покрівонько», вечори зустрічі з ветеранами Другої світової та афганської воєн, виставки різноманітних колекцій. Видано буклет про музей, підготовлено тексти книжок про голодомор та про броварські фільтраційні табори, протягом останнього року старший науковий працівник М.Г. Овдієнко систематично веде краєзнавчу сторінку «Живиця пам’яті» в міськрайонній газеті “Нове життя”. Музей постійно співпрацює з кримінально-виконавчою інспекцією та міським центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Навколо музею формуємо силове поле закладу культури: тут працюють літературно-мистецьке об’єднання» «Криниця», асоціація колекціонерів, ведеться дослідницька робота зі школярами, з майстрами декоративно-ужиткового мистецтва. Працівники музею постійно підвищують свій кваліфікаційний рівень, працюючи в музеях та архівах Києва, Чернігова та інших міст, а також шляхом екскурсій місцями видатних подій в історії України (Чернігів, Київ, Чигирин, Суботів, Холодний Яр, Батурин, Крути, Яготин, Біла Церква, Остер, Ніжин та інші). Перед працівниками музею лежить розлога неорана нива музейної роботи. Слід створити фундаментальну історичну експозицію, докорінно переоформити залу сучасної історії. Нелогічно, що музей має статус міського, адже відірвати Броварі від Броварщини неможливо. Слід за кращими дизайнерськими проектами оформити «Кобзареву світлицю». Є задум створити ще один музейний філіал. Надзвичайно великого значення надаємо зворотному зв’язку з жителями нашого міста, адже саме вони передають до музейних фондів безцінні історичні речі, світлини, документи тощо.

Запрошуємо до співпраці всіх небайдужих. Сподіваємося, що прийде час, коли одним із головних критеріїв оцінки Броварів стане наявність у нашому місті численних музеїв найвищого рівня.