Структурні підрозділи

«Співуча й кольорова українська наша мова» бібліографічний огляд літератури до Міжнародного дня рідної мови. Презентація в мережі Facebook.

Дата проведення: 
21.02.2019 - 11:00

«Співуча й кольорова українська наша мова»
Бібліографічний огляд літератури до Міжнародного 
дня рідної мови
21 лютого ми святкуємо Міжнародний день рідної мови. Цю дату визначено на 30-й сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО в жовтні 1999 року, де було наголошено на важливій ролі мови в розвитку суспільства, формуванні нації і зміцнення держави. Українці впродовж століть не маючи власної держави, як ніхто інший знають, що таке мовна дискримінація. М’яка та сильна, ритмічна і плавна, пристрасна і мелодійна, аристократична і добра, спроможна сцілювати та закохувати – так характеризують українську мову у світі. Мова, яка може бути і по-чоловічому войовничою, і по-жіночому ніжною, сьогодні бореться разом з нами за право на життя на своїй, богом даній землі. Калинова, колискова, барвінкова, солов’їна – наш оберіг, наша душа і наше майбутнє. Не знищив ворог її, не зламає і нас.
В пресі багато уваги приділено українській мові. Давайте розглянемо кілька статей: 
Павличко Д. Про твір Івана Ющука «Про походження української мови» / Дмитро Павличко // Літературна Україна. – 2018. – 20 груд. – С.4-5.
З якого ж часу існує наша українська мова? В статті розповідається , що її елементи бачимо і в санскрипті, і в спорідненій до нашої мови латині, що бере початок десь із VII ст. до н.е. Отже, елементи української мови формувалися тисячоліттями, як і все у світі. Те ж саме можна сказати й про будь-яку іншу слов’янську чи не слов’янську мову. Справжнім початком нашої мови був час, коли певна група слов’янських племен виділилася із загальнослов’янського масиву й почала формуватися як окремий етнос – українці, історично – русичі. Це сталося в VI столітті, коли під тиском завойовників – тюркомовних аварів – з території, що між Карпатами і Дніпром, частина слов’янських племен подалася на південь (південні слов’яни). Наші предки залишилися на своїй землі, перетривали аварів і невдовзі сформували свою державу з центром у Києві. 
Найкраще відбили мову ще дохристиянської Русі українські народні пісні, яких записано досі, як стверджують учені, понад 200 тисяч (щоб створити таку кількість пісень , потрібно було не одне тисячоліття). Слід зазначити, що народні пісні не перекладаються, вони можуть лишень редагуватися, доповнюватися або скорочуватися. Отже, наша мова не вчорашня, і ніким вона нам не дана, і ні в кого не запозичена. ЇЇ тисячоліттями творили й боронили наші предки, про що й розповідається в статті. Більш повну інформацію ви отримаєте прочитавши цю статтю.
Васильчук С. Поки живе мова – житиме народ /Сергій Васильчук // Військо України.- 2018. - № 2. – С.50-53.
Українською мовою захоплювалися в усіх куточках планети. Цьому факту є чимало підтверджень. Наприклад, німецький поет Боденштедт, побувавши в Україні, писав, що наша мова є «найгармонійнішою серед усіх слов’янських мов, вирізняється великою музичною гнучкістю». А відомий письменник і мандрівник часів Османської імперії Евлія Челебі, який обійшов весь світ, вважав нашу мову «багатшою і всеосяжнішою, ніж персидська, китайська, монгольська та багато інших, разом узятих».
А ось у Російській імперії дотримувались іншого погляду: за час її існування видано близько 200 наказів і розпоряджень, спрямованих на обмеження вживання українцями рідної мови. У 1627 році цар Михайло наказав спалити всі примірники надрукованого в Україні «Учительного євангелія», а в 1720 році Петро I заборонив книгодрукування українською мовою, наказавши ще й вилучити книги старого українського друку, а «науки запроваджувати власною російською мовою». За його розпорядженням всі державні документи були перекладені російською. В 1731 році вийшов указ Катерини II про заборону викладати українською мовою у Києво-Могилянській академії і т.д. 
Після жовтневого заколоту 1917 року компартійний режим теж не вирізнявся особливими симпатіями до мови Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки. Якщо до середини 30-х років в Україні друкувались 259 українських письменників, то після сталінських «чисток» 1937-1938 рр. – лише 36. Гоніння на українську мову продовжувались і після смерті тирана.
У 1989 році постановою ЦК КПРС законодавчо закріплено російську мову загальнодержавною, а в 1990 році верховна Рада СРСР ухвалила закон про мови народів СРСР, за яким російській мові надавався статус офіційної на всій території СРСР. 
Перелік фактів, які свідчать про зневажливе ставлення до української мови російських царів і генеральних секретарів КПРС можна продовжувати. Край цьому було покладено у 1991 році з проголошенням Україною незалежності.
Слепченко В. «Мова – це дім буття, ДНК нації» / В.Слєпченко // Культура і життя. – 2018. – 7 верес. – С.6-7. 
Автор статті, пройшовши через багато випробувань залишився справжнім українцем. «Як можна не любити нашу багатогранну , мелодійну, гарну мову з тисячолітньою історією, яка бере свої витоки з трипільської цивілізації і пов’язана магічними зв’язками з українською вишиванкою та писанкарством»,- пише автор. Коли ми сьогодні чуємо неправдиві свідчення про нашу мову, історію і духовність то варто звернутися до рукописів стародавніх часів, починаючи з Остромирового Євангелія ХI століття, яку було вивезено з України ще за Петра I і згодом завезено до Москви. Вона є шедевром українського рукописного книжкового мистецтва, так само і Пересопницьке Євангеліє XVI століття, на якому присягаються всі президенти України. Свідченням нашої мова є графіті XI століття на стінах собору Святої Софії Київської. З тих написів дослідники багато чого довідалися про взаємини між людьми в часи Київської Русі.
Треба доводити всім, що мова наша давня, мудра і гарна. Українська мова і наша духовність об’єднає нашу країну, але за мову треба боротися і найкращий прояв – це володіти нею. Автор узагальнює, чому українці мають розмовляти українською мовою:
- по-перше – це гарно! Українська є не лише однією з найдавніших, а й чи не наймелодійнішою мовою світу;
- це додає вам шарму. Бо російською кожен може. А от гарною українською…;
- це стильно і концептуально: жити в окремій країні та спілкуватися окремою від усіх мовою, а не мовою сусідньої держави;
- це добре для економіки. Що більше людей спілкуються виключно українською, то більша потреба в іноземних компаній адаптувати свій продукт під нашу мову;
- це забезпечує зв'язок поколінь і неперервність культурного і історичного спадку України;
- це захищає наш інформаційний простір не лише від проникнення в нього недружньої інформації і пропаганди, але й ускладнює збір даних з боку ворожої розвідки;
- якщо ми самі, живучи у себе вдома не шануємо власну історію, культуру й мову, як нас поважатимуть інші народи?;
- як показують останні події, занадто багато говорити російською мовою небезпечно – вас можуть прийти «визволяти» зелені чоловічки, навіть якщо ви цього не бажаєте…
Автор статті дає поради як полегшити собі перехід на українську:
- не соромтеся того, що ви не надто досконало вмієте говорити українською. Єдиний спосіб опанувати мову – це регулярно її застосовувати;
- більше читайте українською. Купуйте українські книжки, газети, журнали, дивіться українські передачі, слухайте українське радіо, а також дивіться фільми українською;
- спілкуйтесь українською у себе в родині або з найближчими друзями, в транспорті, магазині, метро чи кафе;
- коли ви за кордоном то розмовляйте виключно українською. Тоді вас не переплутають з росіянами, яких у світі люблять ще менше ніж раніше;
- почніть писати українською. Наприклад, ділові листи, спілкування у фейсбуці або твітері;
- українізуйте речі навколо себе: змініть інтерфейс телефону, інших гаджетів, вебсайтів, соцмереж на українську мову.
Отже, пише автор, якщо ми всі будемо це робити, то жодних зусиль держави у цьому не знадобиться, тому що суспільство діє значно швидше й ефективніше за державу.
Хоча повільно, але українська мова нині все міцніше спинається на ноги. За соціологічними дослідженнями, сьогодні більшість жителів міст Західної і Центральної України спілкуються переважно рідною мовою. Наприклад, у Львові цей показник становить 93 відсотки, Вінниці – 79, Черкасах – 77, Полтаві – близько 80.
Цитуючи слова видатного українського мовознавця Івана Огієнка: «Мова – то серце народу: гине мова – гине народ», хочеться нагадати: якою мовою розмовлятимемо, такою буде і держава.
Говорімо українською!