Структурні підрозділи

Лекція «Т.Г.Шевченко та музика»

Дата проведення: 
24.02.2014 - 10:00

        24 лютого 2014 року в приміщенні Броварської міської дитячої музичної школи відбувся урок-лекція на тему «Шевченко та музика», який провела викладач ДМШ Федосенко Т.В.  з учнями 4 класу  фортепіанного та струнного відділів.
         І знову – березень…    І знову линуть до нас думи геніального українського поета…   Традиційно український народ у цей весняний час звертається до постаті Тараса Шевченка.  Відзначаючи 200 років від дня народження цієї надзвичайної людини,  ще раз дякуємо Всевишньому, що дарував українському народові такого Пророка.
         9 березня ми відзначаємо день народження великого українського письменника Тараса Шевченка. З дитинства  Шевченко - кріпак зазнав страждань, знущання панів. Не було в Тараса ні справжнього дитинства, ні справжньої юності. У 9 років малий Тарас залишився без матері. Життя  в сім’ї стало нестерпним, коли батько одружився з вдовою, яка мала трьох своїх дітей. Хлопчина змушений був терпіти знущання лихої мачухи. В 11 років став Тарас круглим сиротою. Після батькової смерті почалося поневіряння хлопця по чужих людях. Коли Тарас був малий, він любив слухати пісні про народ, його життя.  Ці пісні співали дідусі і грали  на кобзі.. Їх називали кобзарями.  А Шевченко писав вірші про народ і тому назвав книгу «Кобзар».  Велику невгасиму  любов до народної пісні  Т.Г. Шевченко проніс через усе своє життя. Малий Тарас любив, навіть більше за розповіді дорослих, слухати пісні.  За свідченням сучасників, він мав надзвичайну пам’ять і пісень знав безліч.  Хлопчик-козачок тихо стояв у кутку і, чекаючи наказів пана, наспівував сумні пісні.
         Сучасники Т.Г. Шевченка,відзначаючи чудове виконання ним народних пісень,називали поета «наш соловей». За свідченням друзів, Т.Г. Шевченко мав тенор. Особливо любив Тарас Григорович «співати» свої вірші «Тяжко,важко в світі жити», «Думи мої думи», «Нащо мені чорні брови». Поет постійно брав про збереження українських народних пісень і часто записував їх у етнографічні альбоми.   Серед світових героїв важко назвати ім’я поета, вірші якого перелилися б таким широким потоком у музичні твори й охопили майже всі музичні жанри: пісні й романси, хорові мініатюри й монументальні кантати, інструментальні п’єси, симфонічні поеми, опери, ораторії, балети. Досить нагадати, що на початку ХХ століття 227 поезій «Кобзаря» було втілено у 1500 музичних творах. Живе й могутнє слово Тараса Григоровича надихає до творчості багатьох композиторів у різних країнах. Він здобув славу одного з наймузичніших поетів світу. Більше як 80 пісень на слова Шевченка належить М.В. Лисенкові. Його традицію продовжили К. Стеценко («Вечір», «Ой літа орел»), Я. Степовий («Думи мої, думи мої, лихо мені з вами!», «Зоре моя  вечірняя», «Вітер з гаєм розмовляє»), С. Людкевич («Сонце заходить, гори чорніють»), В. Заремба («Нащо мені чорні брови», «І багата я»),
А. Штогаренко («Якби мені черевики») та інші.                                                       Авторові пісень на Шевченкові вірші були музиканти, невідомі лірники й кобзарі. Імена авторів деяких пісень, що з’явилися в перші двадцять років після смерті поета, дійшли до нас. Так, автором музики до знаменитого «Заповіту» був полтавський музикант Г.Гладкий. Подорожуючи по селах, музикознавці записували «Заповіт» Г.Гладкого наче давно існуючу народну пісню.  Пісню «Реве та стогне Дніпр широкий» написав учитель латинської мови Д. Крижанівський. Картина буряної ночі на Дніпрі. Неможливо було встояти, щоб не передати це через музичні ефекти, пісня «Реве та стогне Дніпр широкий» стала народною піснею.  Вірш «Садок вишневий коло хати», що згодом став пісенним шедевром, написаний в Казематі ІІІ відділу в Петербурзі  1847 року – весняний вечір в українському селі, сім’я, що сіла вечеряти біля хати, і невгамовний соловейко – символ свободи, вільного, щасливого життя. Над віршем працювали українські композитори Микола Лисенко, Гнат Хоткевич та багато інших митців. Сам твір став популярною народною піснею.   Сповнений болючого ліризму вірш Шевченка «Думи мої. Думи мої» передає тугу поета за рідним краєм. Гіркі роздуми поета, але він вірить. Що думи його знайдуть відгук в серцях земляків, її створив мало кому відомий аматор – музикант Костянтин Борисюк. Ім’я його забулося, та його наспів став народною піснею.    
          Тарасова поезія, як дитина тісно пов’язана з матінкою - природою. Шевченко весь у природі, й уся природа в ньому промовляє його устами. Пісні «Зацвіла в долині» і «Зоре моя вечірняя».           Тяжке життя підірвало здоров’я Т. Г. Шевченка. Він тяжко захворів і помер. Справжній співець свого народу, знедоленої України прожив всього 47 років. Перед смертю заповідав: - Як умру то поховайте…  Народ шанує Т. Г. Шевченка. Його пісні, його думи в Україні повік не забудуть. Йому поставлені пам’ятники, його ім’ям названі вулиці, парки, школи. «Кобзар» став великим народним пісенником.