Структурні підрозділи

Бесіда:«Роки навчання Т.Г.Шевченка в Петербурзькій академії мистецтв. Становлення майстра.»

Дата проведення: 
26.02.2014 - 17:30

        26 лютого 2014 року в приміщенні Броварської міської дитячої музичної школи відбувся урок-лекція на тему «Роки навчання в Петербурзькій академії мистецтв. Становлення майстра», який провела викладач ДМШ Давиденко Н.С.  з учнями 4 класу  фортепіанного відділу.
Петербурзький період в біографії Т. Шевченка
      Юний Шевченко прийшов 1831 року до Петербурга пішки, подолавши разом з іншими кріпаками Енгельгардта сотні верст глибокими снігами Прибалтики й російської Півночі. Від сурової зими 1831 року почалося тривале столичне життя, сповнене боротьби за існування, незгасного бажання стати вільним, вивчитися на професійного художника.      Підстав для відчаю на той час У Тараса було досить, але він не піддався йому. Своїми здібностями в поезії та малюванні, працелюбністю і добротою, жвавою вдачею, український кріпак викликав у передових російських діячів культури не лише цікавість, а й бажання практично допомогти йому. Подиву гідна драматична епопея викупу Шевченка з кріпацтва, в якій зіткнулися полярні сили тодішньої Росії: нахабний торговець душами Енгельгардт, який уособлював кріпосницьку систему, і демократично настроєні митці В. Жуковський, О. Венеціанов, К. Брюллов, І. Сошенко, В. Григорович та інші, ті, котрі хотіли, щоб юнак здобув освіту та волю.     Ставши вільним, Шевченко не гаяв жодного дня. Поезія, малюнок, живопис цілком заполонили його. Він буквально упивався творчістю. Шевченко був прийнятий в Товариство заохочування художників (1835) та в Академію мистецтв (1838). Упродовж семи років навчання, з-під його пензля, олівця, граверського штихеля та офортної голки вийшли не лише учнівські, а й викінчені, зрілі твори. Під час навчання Тарас Григорович був тричі нагороджений срібними медалями. Задовго до надання у березні 1845 року офіційного звання вільного (некласного) художника, Шевченко уже працював на рівні професійного майстра.                                                               Не по роках громадянська й художня зрілість помітна і в його літературній творчості. Саме в період академічних студій ним написані такі шедеври, як поеми «Гайдамаки», «Сон», «Сова», видано в 1840 році першу збірку поезій «Кобзар». Весь поетичний і частина художнього доробку петербурзького періоду тематично повязані з Україною, хоча між 1830-1843 роками йому жодного разу не вдалося побувати в рідному краї.
 
В Петербурзькій академії мистецтв
     
Після викупу Шевченко оселився на 4-й лінії Васильовського острова у будинку № 100. Незабаром він став студентом Петербурзької академії мистецтв, а вже там – улюбленим учнем Брюллова. Будучи вже неабияким портретистом, упродовж навчання він опанував також мистецтво гравюри й виявив видатні здібності як графік та ілюстратор. 23 червня (5 липня) 1838 року за рисунок з гіпсових фігур на місячному екзамені в академії мистецтв Шевченкові виставлено номер тринадцятий (Найкраща робота оцінювалась № одиницею, а далі оцінки йшли по низхідній).      2 (14) листопада 1838 року Шевченко в Гатчині написав «Думку» («Тяжко, важко в світі жити…»), вперше надруковано у харківському альманасі Бецького «Молодик». 24 листопада (4 грудня) 1838 року переїхав на квартиру до Сошенка у будинок № 307 3-го кварталу Васильовської частини ( тепер – будинок № 47 на 4-й лінії).           У кінці 1839 року Тарас Шевченко захворів на тиф. Одужував у маєтку Федора Пономарьова – свого найближчого друга в Академії мистецтв.      Водночас Шевченко наполегливо поглиблював свої знання, читав твори класиків світової літератури, захоплювався історією та філософією. Під враженням вістки про смерть автора «Енеїди», Шевченко написав вірш «На вічну пам’ять Котляревському». Разом із чотирма іншими його поезіями, цей вірш побачив світ у альманасі Гребінки «Ластівка» (1841).   Першу збірку своїх поетичних творів Шевченко видав 1840 під назвою «Кобзар». До неї увійшло 8 поезій: «Думи мої», «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка», «До Основяненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч». Окремим виданням вийшли поеми «Гайдамаки» (1841) та «Гамалія» (1844).      Вірші Шевченка справили на українське суспільство велике враження, проте російська богема загалом негативно поставилася до молодого поета, звинувативши його головним чином у тому, що він пише «мужицькою мовою».                                        Улітку 1842 року, використавши сюжет поеми «Катерина», Шевченко намалював олійними фарбами однойменну картину, яка стала одним із найпопулярніших творів українського живопису.