Структурні підрозділи

До 101 річниці проголошення Акта злуки УНР и ЗУНР

До 101 річниці проголошення Акта злуки УНР и ЗУНР

   22 січня 2020 року в Україні відзначається 101-ша річниця з часу прийняття Універсалу Директорії про Злуку Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки в єдину державу. Це подія увійшла в історію як День Соборності України, що уособлює віковічні прагнення нашого народу до об’єднаності, цілісності та неподільності.

   Для українців, століттями позбавлених своєї власної державності й розірваних на частини між сусідніми країнами, проблема соборності завжди була особливо болючою та неймовірно складною. Незважаючи на численні лиха та труднощі, що випали на долю нашого народу, ідея всеукраїнської єдності, соборності України ніколи не полишала його.

   Найбільших успіхів у справі реалізації соборності України було досягнуто в процесі бурхливого піднесення національно-визвольної боротьби українського народу, пов’язаного з крахом, спочатку Російської, а згодом і Австро-Угорської імперії. Адже до 1917 року українські землі належали до трьох держав: Російської імперії, австрійського державного об’єднання (Ціслейтанії) й угорського королівства (Транслейтанії). Останні два на засадах реальної унії утворювали Австро-Угорську імперію.

   Українська Центральна Рада, створена на початку березня 1917 року в Києві, очолила справу відродження національної державності України. З перших днів свого існування вона стала об’єднуючим, координуючим і спрямовуючим центром, до якого звідусіль, не тільки з України, й з інших близьких і далеких країв, потягнулось пробудження могутнім національно-визвольним зривом українство.

   Історичним кроком на шляху соборності українських земель в той період став ІІІ – й Універсал Центральної Ради, яким проголошувалось створення Української Народної Республіки та визначалась  її територія: Київщина, Волинь, Поділля, Херсонщина, Катеринославщина, Таврія (без Криму), Полтавщина, Харківщина, Чернігівщина. Важливу роль відіграв також Берестейській мирний договір, підписаний УНР з державами Четверного союзу (Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія, Туреччина), за яким Центральна Рада добилася відносно справедливих західних кордонів і створила передумови для визволення від більшовиків захопленої ними на той момент території України.

   У період існування гетьманського режиму П.Скоропадського до української держави було приєднано кілька повітів колишньої Російської Імперії, де українці складали більшість населення. Гетьманський уряд проводив активну зовнішню політику, спрямовану на приєднання інших етнографічно українських територій.

   Під впливом цих подій у жовтні 1918 року у Львові представники західноукраїнських політичних партій створили Українську Національну Раду, а в листопаді того ж року було проголошено утворення Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР).

   Поява на політичній карті світу ще однієї української держави створила сприятливі умови подальшої реалізації соборності. Відновлена Директорія після повалення гетьманського режиму Українська Народна Республіка (УНР) і Західно-Українська Народної Республіки (ЗУНР), незважаючи на несприятливі міжнародні обставини, з перших днів прагнули об’єднатись.

   Важливо відзначити, що координаційний осередок українських політичних партій «Український національний союз», за ініціативою якого була створена Директорія, накреслив в ті дні широку програму збирання соборної України, розраховану на перспективу. «Спираючись на історичне та природнє право кожного народу гуртувати в одно ціле відірвані від його часті, - говорилося в його заяві про внутрішнє і міжнародне становище України, оголошеній в жовтні 1918 р. - Український національний союз вважає цілком природним і необхідним злучення в один державний український організм всіх заселених українцями земель, які до цього часу  через історичні та міжнародні обставини не ввійшли в склад Української держави, цебто: Східної Галичини, Буковини, Угорської України, Холмщини, Підляшшя, частини Бессарабії  з  українським населенням, частини етнографічно-української Донщини, Чорноморії і Кубані». Об’єднання УНР і ЗУНР було закономірним кроком, спрямованим на її виконання.

   Вже 1 грудня 1918 року повноважні представники УНР і ЗУНР підписали в м. Фастові Передвступну угоду про майбутнє об’єднання. Передбачалося, що ЗУНР увійде «з усією територією й населенням як складова частина державної цілості в Українську народу Республіку». Директорія і Рада Народних Міністрів призначили урочисте святкування об’єднання УНР і ЗУНР  на 22 січня. Мабуть, це було не випадково, бо вказаний день збігався з річницею історичного IV Універсалу Центральної Ради, згідно з яким УНР проголошувалась самостійною, незалежною державою. Отже, він мав стати днем подвійного всенародного свята – Незалежності і Соборності.

   Під час урочистостей, які відбулись на Софіївській площі в Києві було виголошено текст Універсалу Соборності. ЗУНР отримала назву Західна область УНР. Скликаний наступного дня Директорією Трудовий Конгрес України, в роботі якого взяли участь також делегати від ЗУНР, одностайно затвердив Акт Злуки. Таким чином, ця історична подія була закріплена вищими державно-правовими актами українських держав. І вперше за 600 років був зроблений серйозний крок до об’єднання більшості етнічних українських земель в єдину державу.

   Цей документ залишився декларацією. З урахуванням обставин, що склалися на той час, його не вдалося реалізувати. Вже через кілька місяців після проголошення об’єднання більшовики захопили Київ, Східну Галичину окупували поляки, Буковину – румуни,  а Закарпаття – Чехословаччина. Велику шкоду соборності завдав і внутрішній стан українства: розкол на непримиренні політичні табори, міжпартійна і внутрішньопартійна боротьба, громадянська війна на Наддніпрянщині.

   Та безсумнівним є те, що коли б міжнародні чинники були більш сприятливими для української справи, то названі вище акти були б втілені в життя. Незалежна соборна українська держава стала б тоді реальністю.

   Не можна не назвати одного важливого уроку з досвіду тієї доби. Він зводиться до того, що Україна зможе вистояти як соборна самостійна держава лише тоді, коли українці будуть спроможні мирно вирішувати свої внутрішні суперечності, досягати загальнонаціональної єдності й згоди.

   Незважаючи на загальну поразку українських визвольних змагань і розподіл українських земель вже між чотирма державами, день 22 січня 1919 року назавжди залишиться в історії українського народу як свято Соборності України.

   Соборність стала після цього загальнонаціональною мрією, невід’ємною частиною всіх українських визвольних політичних програм наступного періоду. Величезні жертви, віддані на олтар волі й незалежності, навчили українських патріотів всюди, куди б не закинула їх доля, бачити в своїх мріях і боротися за вільну, незалежну, соборну Україну.

   Відзначення Дня Соборності, вшанування творців Акту Злуки – це не тільки суспільна потреба, а й моральний обов’язок берегти світлу пам'ять незліченних жертв, упродовж віків принесених українським народом на олтар незалежності, соборності і державності.

   Святкова дата є достатньо символічною й у наші надскладні часи, коли Україну та її націю намагаються морально знищити і роз’єднати споконвіку міцно скріплені духовні зв’язки.

   Як ніколи раніше День Соборності України – це нагадування про те, що сила нашої держави – в єдності українських земель!

Матеріал підготував Віктор Корявий

Тип події: 
Громадське життя
Дата проведення: 
Середа, Січень 22, 2020 - 10:00